12 декабря 2016 г. 11:05
3633
0
Прошло три года со времен Майдана. Выгнали Януковича и его банду, казалось бы, пора жить по-новому, жить честно. Не получается. Мало того, все чаще кажется, что люди Януковича никуда не делись из власти. По крайней мере в среднем управленческом звене. Или же «новые» очень быстро коррумпировались и берут взятки даже за самые скандальные решения. Чтобы «напаковаться» напоследок. И никого при этом уже не боятся. Ни СБУ, ни НАБУ, ни прокуратуру. Конкретный пример – история Одесского НПЗ, а точнее, история о том, как Сергей Курченко возвращает себе наворованное.
Напомним историю вопроса. В 2013 году «Лукойл» продал Одесский НПЗ «Семье» Януковича. Контролером этого имущества стал газовый король всея Украины при Президенте Януковиче Сергей Курченко (через группу ВЕТЭК). А после бегства януковичей, когда ходячий кошелек «Семьи» Курченко сбежал в Россию, Одесский нефтеперерабатывающий завод остановился. В марте 2014 года права на предприятие предъявил ВТБ Банк, а в апреле того же года Одесский НПЗ был арестован
В декабре 2015 года предприятие было передано в оперативное управление госпредприятию «Укртранснефтепродукт». С этого момента возникла надежда, что один из крупнейших в своей отрасли заводов будет работать на Украину, а не в карман беглого «младоолигарха». И речь идет не просто об имуществе. От этого зависит энергетическая безопасность державы – без которой победа Украины в борьбе с московским агрессором вряд ли возможна.
И тут начались очень странные дела. Курченко всеми силами и средствами стал пытаться вернуть Одесский НПЗ себе. В частности при помощи судебных исков. 18 августа судья Геннадий Зеленов (хозяйственный суд Одесской области) в рамках процедуры банкротства предприятия утвердил реестр денежных требований кредиторов ПАО «Одесский НПЗ», фактически признав задолженность завода в объеме 15 млрд гривен за двумя компаниям бывшего главы теневого бизнеса Cемьи, а так же — за российским банком ВТБ. «Злопыхатели» ломают голову – сколько же заработал на этом решении грешный судья Зеленов, которого одесские активисты уже обвиняли раньше в вынесении заказных решений
Признав долг «Одесского НПЗ» перед двумя кипрскими оффшорами — Empson Limited и Phonrun Operation Limited и российским банком, суд отдал контроль над предприятием непосредственно в руки Курченко. Если вникнуть в судебное решение, становится понятно, что беглый «младоолигарх» вернул долг самому себе, ибо на Empson Limited были оформлены Курченко 99,5% акций ПАО «Одесский НПЗ» после его покупки НПЗ у россиян. А Кипрская компания Phonrun Operation Limited упоминается в отчетности «Одесского НПЗ», как фирма, которая в 2013 году предоставила заводу кредит на сумму $100 млн для пополнения оборотных средств. И эти же кипрские оффшоры всплывают, как взявшие кредит в ВТБ банке под залог имущества НПЗ.
Казус в том, что свое решение Зеленов принял, несмотря на то, что представители обеих кипрских фирм не являлись на заседания. Суду не были предоставлены документы, подтверждающие факт перерасчета денежных средств на текущий счет НПЗ. А на существовании долга настаивали… Собственно, только прокурченковские представители «Одесского НПЗ»!
К чему приведет такое решение? Проанализировав документальную базу, можно сделать вывод, что долг в размере 14 355 065 080, 30 грн. был искусственно создан Курченко и его подельниками в Украине с целью доведения ПАО «Одесский нефтеперерабатывающий завод» до окончательного банкротства (ликвидации предприятия) и вывода его активов «за границу» через оффшоры.
«C помощью дела о банкротстве ПАО «Одесский нефтеперерабатывающий завод», рассмотрение которого осуществляется судьями хозяйственных судов Одесской области (первой инстанции — судья Зеленов Г.Н., апелляционной инстанции — судьи: Лашин В.В. - председатель по делу, Воронюк А.Л., Туренко В.Б. .) бывшее окружение Виктора Януковича хочет вывести из-под контроля государства активы указанного завода», — написали народные депутаты Украины в обращении к руководству СБУ, ГПУ и ДФС с требованием вернуть Украине активы, преступным образом добытые людьми Януковича.
Сейчас попытки Курченко вернуть себе НПЗ выходят на новый уровень. И если раньше Курченко покупал судей, то теперь он решил купить Министерство юстиции. Сейчас вопросами возврата НПЗ Украине занимается арбитражный управляющий Фоменко Милена Сергеевна. На нее и раньше оказывалось крайне мощное давление, однако, сейчас ситуация вообще стала абсурдной.
Главным территориальным управлением юстиции в Запорожской области в отношении арбитражного управляющего Фоменко в конце октября этого года проведена внеплановая проверка ее деятельности во время выполнения ею полномочий распорядителя имущества ОАО «Одесский НПЗ» в деле о банкротстве последнего. По полученной из собственных источников информации, вышеуказанная проверка проведена именно «на заказ» бывшего руководителя «теневого» бизнеса «семьи» Курченко С., и этому есть обоснованное подтверждение, о чем отметим ниже. Кстати, проверка была абсолютно незаконной, как незаконными были и результаты этой проверки. И еще одно. Почему проверка вдруг проводилась ГТУ юстиции именно в Запорожской области, а не по месту деятельности или жительства Милены Фоменко? Все очень просто. Запорожская область граничит с Донецкой и насыщена людьми, симпатизирующими режиму Януковича.
Итак, что же нашла «проверка»? По результатам проведенной ГТУ юстиции в Запорожской области внеплановой проверки деятельности арбитражного управляющего составлен акт от 09.11.2016 № 59/16, который по своей сути лишен всякой содержательной определенности. Анализируя содержание этого акта «заказной» проверки, возможно сделать достаточно простой вывод — вывод о предвзятости контролирующего органа при проведении проверки, стремление выявить нарушения путем их искусственного создания и безосновательное вмешательство во вполне законную и правомерную деятельность арбитражного управляющего Фоменко.
Абсурдность ситуации заключается также в том, что летом этого года ПАО «Одесский НПЗ» обратился в Хозяйственный суд Одесской области с заявлением об отстранении арбитражного управляющего Фоменко от исполнения полномочий распорядителя НПЗ. Заявление по сути аналогично материалам «проверки» ГТУ юстиции в Запорожской области. Суд рассмотрел это заявление и … вполне обоснованно отказал НПЗ. Доказав законность действий Фоменко. Решение суда никто не оспаривал и оно вступило в силу в день вынесения. И вот именно тогда Курченко, поняв, что через суд отстранить Фоменко не удастся – решил «мотивировать» сотрудников ГТУ юстиции в Запорожской области. И, как видим, ему это удалось.
Однако, настоящее безумие ситуации заключается в том, что явно купленное Курченко решение Запорожского ГТУ похоже, намерены поддержать в Киеве, в Министерстве юстиции. Неужели же Курченко удалось купить и кого-то из подчиненных Министра Петренко? Честно говоря, не хочется в это верить. Тем не менее, по нашей информации Дисциплинарная комиссия арбитражных управляющих в эту среду намерена отстранить Фоменко от исполнения обязанностей распорядителя НПЗ. Что, согласитесь, странно, учитывая решение суда и важность этого дела для всей Украины. Неизбежно возникает мысль о том, что кто-то, а возможно и все члены комиссии оказались «мотивированными» Сергеем Курченко. Напомним, что в состав Дисциплинарной комиссии входят Янчук Антон Владимирович — заместитель Министра юстиции Украины, Председатель Комиссии;
Трегуб Геннадий Иванович — директор Департамента по вопросам банкротства, член
Комиссии;
Пономаренко Виктор Васильевич — заместитель директора департамента — начальник отдела контроля за деятельностью арбитражных управляющих и сопровождения процедур банкротства Департамента по вопросам банкротства, член Комиссии;
Занько Николай Николаевич — арбитражный управляющий, представитель общественной организации «Всеукраинская ассоциация специалистов по вопросам восстановления платежеспособности и банкротства», член Комиссии;
Янчук Антон Владимирович — заместитель Министра юстиции Украины, Председатель Комиссии;
Моисеев Юрий Александрович – Директор Департамента по вопросам судебной работы и банкротства, член Комиссии
Потемкин Андрей Александрович, руководитель Секретариата Государственного секретаря Министерства юстиции Украины, член Комиссии
Занько Николай Николаевич — арбитражный управляющий, представитель общественной организации «Всеукраинская ассоциация специалистов по вопросам восстановления платежеспособности и банкротства», член Комиссии;
Филатов Владислав Арнольдович — арбитражный управляющий, представитель общественной организации «Всеукраинская самоуправляемая организация специалистов конкурсного процесса», член Комиссии;
Николаев Игорь Станиславович — представитель общественной организации «Всеукраинская самоуправляемая организация специалистов конкурсного процесса», член Комиссии
Донков Сергей Викторович – представитель общественной организации «Всеукраинская самоуправляемая организация специалистов конкурсного процесса», член Комиссии.
Кто же из этих людей «играет» на стороне Курченко против Украины? Время покажет. Кстати, по поводу деятельности Дисциплинарной комиссии в прессе уже были тревожные сигналы. В частности, членов комиссии обвиняли в давлении на арбитражных управляющих и даже в вымогательстве взяток.
Цитируем сайт «Независимый аудитор»:
У арбитражных управляющих при Минюсте требуют взятки
«Дисциплинарная комиссия арбитражных управляющих при Министерстве юстиции превратилась в инструмент давления на субъектов независимой профессиональной деятельности. Банкротство & Ликвидация выяснил схему работы этого коррупционного механизма
О схеме давления на арбитражных управляющих информационному порталу Банкротство & Ликвидация согласился рассказать один из арбитражных управляющих, который попал под ее пресс. Его имя, понятным причинам, не называется.
В схеме давления на арбитражных управляющих принимают участие:
- Территориальные управления;
- Дисциплинарная комиссия арбитражных управляющих при Минюсте;
- «Решал» — люди, которые решают проблемы арбитражных управляющих за определенную сумму денег.
Как выбирается «жертва»? В пресс коррупционеров попадают только те арбитражные управляющие, которые ведут дела о банкротстве, санации или ликвидации крупных предприятий, у которых остались «вкусные» нереализованные активы. Почему? Есть две причины. Первая и главная — заставить арбитражного управляющего заплатить взятку, чтобы проверяющие оставили его в покое. Другая, если не получится, — выбить из арбитражного живых денег, забрать у него дело, поставить на предприятие «своего человека» и за копейки реализовать привлекательные активы предприятия-банкрота «родственным» покупателям. Например, завод, который оценивается в сотни миллионов гривен, распродать за тысячи. В лучшем случае.
Давление начинается с того, что в территориальное управление юстиции приходит жалоба от третьего лица, обвиняет арбитражного-жертву в каком нарушении процесса. Это может быть что угодно. Начиная от нарушения сроков представления отчетности и заканчивая неправильной оценкой крышки унитаза на конкретном объекте. Интересно то, что жалоба на арбитражного управляющего может быть направлена в территориальное управление не по месту нахождения предприятия-банкрота. Например, банкротом предприятие в Харьковской области, а жалобу получает Ровенское управление юстиции. Зачем так делают? Это отвлекает арбитражного управляющего от процесса и усложняет своевременное прохождение внеплановой проверки, которую инициирует территориальное управление юстиции, куда поступила жалоба от третьего лица. Кстати, на практике принимают к рассмотрению жалобы даже от лиц, не являющихся участниками процесса банкротства. А это расширяет горизонты манипуляций с жалобами.
Далее, получив жалобу, территориальное управление юстиции инициирует проведение внеплановой проверки арбитражного управляющего, к работе которого возникли вопросы. Обычно, даже если арбитражный управляющий предоставляет проверяющим все необходимые подтверждения своей невиновности, принимается решение о грубых нарушениях им процесса. После этого дело направляется на рассмотрение Дисциплинарной комиссии в Киев.
Вызвав арбитражного управляющего «на ковер» к Дисциплинарной комиссии, он по запросу должен предоставить большой объем документов, которые касаются не только сути конкретного дела, но и его деятельности на этом предприятии в целом. По словам тех, кто проходил «дисциплинарку», это больше похоже на показательную порку виновного, чем на помощь тому, кто допустил ошибку. Но, по сути, именно исправлению ошибок должно способствовать Дисциплинарная комиссия.
И тут на арене появляется «решала», который предлагает арбитражном «купить билет» в спокойную жизнь и беспрепятственно продолжать работать. При этом арбитражный предупреждают, если он не согласится на такие условия — его выбьют из профессии, то есть лишат свидетельства. Цена билета существенна: чаще всего речь идет о 100 тыс. долларов.
Не согласен платить? Тогда следующий шаг — аннулирование свидетельства арбитражного управляющего на основании представления Дисциплинарной комиссии арбитражных управляющих о применении к нему дисциплинарного наказания в виде лишения права на осуществление деятельности арбитражного управляющего.
После этого у арбитражного управляющего остается только один выход — обжалование в суде правомерности решения о лишении его свидетельства. Надо заметить, что в большинстве подобных случаев Фемида становится на защиту арбитражных управляющих и отменяет решение Дисциплинарной комиссии. Но время упущено и, пока арбитражный управляющий оспаривает в судах факт лишения его свидетельства, он не может заниматься профессиональной деятельностью. А значит, предприятия, на которых он вел процесс банкротства, распределяются между другими, чаще всего «своими» арбитражными. И здесь начинает действовать вторая схема — «слив» ликвидных активов предприятия по низкой цене «родственным» структурам. Все довольны, кроме кредиторов предприятия-банкрота и арбитражного управляющего, которого выбили из профессии.
И забудьте о том, что государственные органы работают крайне медленно. Когда это кому-то нужно, государственная машина действует четко, слаженно и очень быстро. В делах с арбитражными управляющими с момента поступления жалобы к лишению свидетельства проходит не более двух месяцев, а иногда даже месяц. Вот так.
От редакции хотим добавить: журналисты информационного портала Банкротство & Ликвидация четыре раза безуспешно пытались попасть на заседание Дисциплинарной комиссии арбитражных управляющих при Министерстве юстиции, чтобы воочию увидеть процесс рассмотрения дел арбитражных управляющих. Но доступ СМИ в «царство тьмы» строго запрещен без всяких на то законных оснований. Что является нарушением ст. 26 Закона Украины «О печатных средствах массовой информации (прессе) в Украине». Сейчас Банкротство & Ликвидация направило официальный запрос в пресс-службу Министерства юстиции с просьбой разрешить посетить заседание Дисциплинарной комиссии арбитражных управляющих. Ждем ответа и готовы ее обнародовать.»
Ответа так и не последовало. Моментом истины для Дисциплинарной комиссии и лично министра Петренко станет заседание комиссии на котором ее члены должны решить – они работают на Курченко или работают на Украину? И что им дороже? Деньги Курченко или судьба Украины? Напомним, что в данном случае речь идет не только о почти 15 миллиардах гривен, которые Курченко хочет украсть у Украины, но и о судьбе мощного предприятия, которое в нынешнее тяжелое для страны время является важным фактором ее национальной безопасности. В Министерстве юстиции об этом, похоже забыли. Забыли видимо и о том, что время сейчас военное. И подобное пособничество врагу расценивается как измена Родине. Кстати, по факту незаконного “наезда” ГТУ юстиции в Запорожской области уже зарегистрировано уголовное производство. И оно, естественно, будет иметь свои последствия.
(продолжение следует)
Сергей Никонов, «ОРД»
Приложение:
Шановний Павле Дмитровичу!
Вимушені звернутися до Вас з приводу ситуації, що склалася навколо ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» (надалі за текстом – ПАТ «Одеський НПЗ») та розпорядника його майном у справі про банкрутство – арбітражного керуючого Фоменко Мілени Сергіївни (свідоцтво МЮУ № 2 від 08.02.2013).
В той час, коли одним з основних завдань нової влади стало притягнення до відповідальності екс-президента Віктора Януковича та його оточення, повернення їх активів, отриманих злочинним та корупційним шляхом, які знаходяться в Україні та за її межами, за допомогою справи про банкрутство ПАТ «Одеський НПЗ», яка перебуває в провадженні господарського суду Одеської області, колишнє оточення В. Януковича хоче вивести з під контролю держави активи вищевказаного заводу та передати їх своїм «кишеньковим» офшорним компаніям в рахунок сфальсифікованого багатомільярдного боргу. Всі ці дії здійснюються за допомогою окремих посадовців органів влади та управління.
Міжнародній антикорупційній асамблеї в особі Одеського відокремленого підрозділу стало відомо, що Головним територіальним управлінням юстиції у Запорізькій області (надалі за текстом – ГТУ юстиції у Запорізькій області) відносно арбітражного керуючого Фоменко М.С. наприкінці жовтня цього року проведена позапланова перевірка її діяльності під час виконання нею повноважень розпорядника майна ПАТ «Одеський НПЗ» у справі про банкрутство останнього. За одержаною з власних джерел інформацією, вищевказана перевірка проведена саме «на замовлення» колишнього керівника «тіньового» бізнесу «сім’ї» Курченка С., і цьому є обґрунтоване підтвердження, про що зазначимо нижче.
За результатами проведеної ГТУ юстиції у Запорізькій області позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого складений акт від 09.11.2016 № 59/16, який за своєю суттю позбавлений будь-якої змістовної визначеності. Аналізуючи зміст цього акту «замовної» перевірки, можливо дійти досить простого висновку – висновку про упередженість контролюючого органу при проведенні перевірки, прагнення виявити порушення шляхом їх штучного створення та безпідставне втручання в цілком законну та правомірну діяльність арбітражного керуючого Фоменко М.С.
В першу чергу, хотілось би коротко зазначити про саме ПАТ «Одеський НПЗ», долю, яка його постигла, та навести дійсні обставини, які слугували підставою для проведення «замовної» перевірки розпорядника майна ПАТ «Одеський НПЗ» – арбітражного керуючого Фоменко М.С.
ПАТ «Одеський НПЗ» є підприємством нафтопереробної галузі, яке має стратегічно важливе значення як для Одеського регіону, так і для нашої країни в цілому. Ще недавно ПАТ «Одеський НПЗ» було діючим та прибутковим підприємством, створювало достатньо велику кількість робочих місць (колись на підприємстві працювало більш ніж 1000 осіб), забезпечуючи одеситів роботою, та сприяло розвитку підприємництва в нашій країні. ПАТ «Одеський НПЗ» своєчасно сплачувало податки та збори в особливо великому розмірі, тим самим систематично забезпечувало надходження коштів до державного та місцевого бюджетів.
Проте, після приходу Віктора Януковича та його оточення до влади ситуація на ПАТ «Одеський НПЗ» різко змінилася.
Так, за кошти, отримані в Україні злочинним шляхом, компанія «СЄПЕК» (рос. «ВЕТЭК»), яка належить С. Курченку, колишньому керівнику «тіньового» бізнесу сім’ї Януковича, придбала через офшорну компанію «Empson Limited» майже 99,6% акцій ПАТ «Одеський НПЗ». Як стало згодом відомо, викуп ПАТ «Одеський НПЗ» був необхідний виключно для того, щоб задіяти підприємство в злочинній схемі з контрабандного ввезення на територію України та подальшої реалізації в межах країни нафтопродуктів без сплати податків, зборів і інших обов’язкових митних платежів, внаслідок чого державний бюджет України зазнав масштабних збитків. Саме у зв’язку з такими незаконними діями ПАТ «Одеський НПЗ» припинило свою господарську діяльність.
Після того, як в нашій країні відбулась Революція гідності, внаслідок якої розпочався процес поступового очищення влади від корупціонерів та хабарників, здавалось, що ситуація навколо ПАТ «Одеський НПЗ» зміниться в кращу сторону. Так, правоохоронними органами розпочаті кримінальні справи щодо незаконних та корупційних дій Януковича та його оточення.
В межах кримінального провадження, яке розслідується за фактами незаконного ввезення на територію України нафтопродуктів та реалізації без сплати митних зборів, податків та інших обов’язкових платежів, все рухоме та нерухоме майно ПАТ «Одеський НПЗ» за судовими рішеннями було передано в оперативне управління та на відповідальне зберігання Державному підприємству «Укртранснафтопродукт».
Вказаними діями держава Україна в особі нової та демократичної влади фактично розпочала процедуру націоналізації активів ПАТ «Одеський нафтопереробний завод», придбаних Курченко С. за крадені у пересічних громадян України гроші.
Здавалось би, що ситуація навколо ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» перебуває під контролем держави та громадськістю, проте насправді це не так, оскільки оточення В. Януковича за допомогою окремих суддів та чиновників продовжує незаконні махінації з ПАТ «Одеський НПЗ» та його активами.
Так, в провадженні судді господарського суду Одеської області Зеленова Г.М. знаходиться справа № 916/4747/15 про банкрутство ПАТ «Одеський НПЗ».
18.08.2016 суддя господарського суду Одеської області Зеленов Г.М. затвердив реєстр вимог кредиторів ПАТ «Одеський НПЗ». До вказаного реєстру суддя включив сфальсифіковані грошові вимоги двох компаній-нерезидентів, які підконтрольні олігарху-втікачу Курченку, на загальну суму більш ніж 14 (чотирнадцять) мільярдів гривень, а саме:
— 14 307 805 860, 18 грн., які ПАТ «Одеський НПЗ» нібито винен офшорній компанії «Empson Limited» (Кіпр);
— 47 259 220, 12 грн., які ПАТ «Одеський НПЗ» нібито винен ще одній офшорній компанії «Phonrun operation limited» (Кіпр).
Як вже вказувалось, саме через кишенькову компанію «Empson Limited» Сергій Курченко С. здійснює контроль над ПАТ «Одеський НПЗ», оскільки саме ця компанія є основним акціонером заводу та має у власності 99, 5766 % акцій ПАТ «Одеський НПЗ». Тобто, виходить так, що власник ПАТ «Одеський НПЗ» сам собі винен більш ніж чотирнадцять мільярдів гривень.
За діючим в Україні законодавством про банкрутство формує та подає на затвердження до суду реєстр грошових вимог кредиторів у справі про банкрутство саме розпорядник майна боржника.
В свою чергу, за результатами розгляду грошових вимог вказаних двох офшорних компаній на суму більш ніж 14 (чотирнадцять) мільярдів гривень розпорядник майна ПАТ «Одеський НПЗ» Фоменко М.С. відхилила ці вимоги з огляду на відсутність в матеріалах справи № 916/4747/15 про банкрутство ПАТ «Одеський НПЗ» будь-яких платіжних та розрахункових документів, –документів, які б підтверджували реальність перерахунку «Empson Limited» та «Phonrun operation limited» грошових коштів та зарахування їх на рахунок ПАТ «Одеський НПЗ» в якості позики.
На існуванні цього фіктивного боргу наполягає лише представники самого ПАТ «Одеський НПЗ», яке, як вже вказувалось, на пряму підконтрольне Курченку через офшорну компанію «Empson Limited», яка і є основними кредитором.
В свою чергу, визнавши вказаний сфальсифікований борг у розмірі понад 14 (чотирнадцять) мільярдів гривень та включивши його до реєстру вимог кредиторів ПАТ «Одеський НПЗ», суд фактично надав можливість втікачу Курченку та його оточенню впливати на формування головного представницького органу у справі про банкрутство – комітету кредиторів, через який в подальшому «втікачі» будуть мати можливість приймати будь-які рішення стосовно долі ПАТ «Одеський НПЗ» та його активів, в тому числі передачі їх в рахунок боргу у власність кредиторів (офшорних компаній) шляхом укладення мирової угоди з кабальними умовами.
З огляду на вказане, можливе дійти досить обґрунтованого висновку про те, що борг у розмірі 14 355 065 080, 30 грн. штучно створений Сергієм Курченко та його подільниками в Україні з метою доведення ПАТ «Одеський НПЗ» до остаточного банкрутства та виводу його активів «за кордон» за допомогою підконтрольних йому офшорних компаній.
Таким чином, склалася така ситуація, коли навіть знаходячись за кордоном, втікач екс-президент В. Янукович та його спільники, продовжують й далі грабувати нашу державу шляхом втілення у життя нових злочинних схем з виведення активів стратегічно важливих для країни підприємств.
Через незміну позицію розпорядника майна ПАТ «Одеський НПЗ» – арбітражного керуючого Фоменко М.С. в питанні відносно сфальсифікованої багатомільярдної заборгованості, визнання якої в подальшому відкриває шлях для отримання безумовного контролю в справі про банкрутство ПАТ «Одеський НПЗ», подільники Курченко в Україні ініціювали на рівні Міністерства юстиції України проведення позапланової перевірки арбітражного керуючого Фоменко М.С. за надуманою скаргою підконтрольного ним ПАТ «Одеський НПЗ», яка була доручена ГТУ у Запорізькій області. Відразу виникає досить логічне питання: чому саме ГТУ у Запорізькій області? Чому не ГТУ у Миколаївській чи в Одеській областях? Адже офіс арбітражного керуючого Фоменко М.С. знаходиться в м. Миколаєві, а саме ПАТ «Одеський НПЗ» в м. Одесі. Відповідь очевидна і проста: в Запорізькій області, яка межує з Донецькою, залишились прибічники донецьких «втікачів», а тому зрозуміло, що в Запоріжжі для оточення Януковича вирішити будь-яке питання та отримати бажаний результат – річ не дуже складна.
Тепер щодо акту ГТУ юстиції у Запорізькій області від 09.11.2016 № 59/16, яким оформлені результати позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого, то як вже вказувалось вище, цей акт позбавлений будь-якої змістовної визначеності та засвідчує лише ту обставину, що посадові особи контролюючого органу знайшли лише ті порушення, які самі штучно і створили.
По-перше, вважаємо за необхідне звернути увагу на те, що напередодні звернення ПАТ «Одеський НПЗ» до Міністерства юстиції України зі скаргою на дії та бездіяльність арбітражного керуючого Фоменко М.С. під час виконання повноважень розпорядника майна ПАТ «Одеський НПЗ» у справі про банкрутство останнього ПАТ «Одеський НПЗ» подана до господарського суду Одеської області заява про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень розпорядника майна ПАТ «Одеський НПЗ», яка за своїм змістом є аналогічною скарзі, що подана до Міністерства юстиції України.
Заява ПАТ «Одеський НПЗ» про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень розпорядника майна ПАТ «Одеський НПЗ» (вхідний номер господарського суду Одеської області № 3-1445/16 від 27.07.2016), в якій наведені ті ж самі обставини, що і в скарзі, поданої до Міністерства юстиції України, розглянута господарським судом Одеської області по суті в межах справи про банкрутство № 916/4747/15 у відкритому засіданні, яке відбулось 18.08.2016. За наслідками розгляду вказаної заяви ПАТ «Одеський НПЗ» господарським судом винесена ухвала, якою відмовлено в задоволенні в такої заяви.
Необхідно зазначити, що положеннями Господарського процесуального кодексу України не визначено з якого саме моменту ухвала господарського суду набирає законної сили. За загальним правилом ухвали господарського суду набирають законної сили в день її винесення. Такої ж думки дотримується й Вищий господарський суд України, позиція якого з цього приводу відображена в пункті 29 Інформаційного листу від 14.08.2007 року № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» та пункті 25 Інформаційного листу Вищого господарського суду України «Про деякі питання застосування норм ГПКУ, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» від 13.08.2008 № 01-8/482
Таким чином, з урахуванням зазначеного, вищевказана ухвала господарського суду Одеської області набрала законної сили 18.08.2016. В свою чергу, в статті 45 Господарського процесуального кодексу України «Судові рішення» законодавець встановив, що господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов’язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.
В свою чергу, відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України. В свою чергу, пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України окремо передбачена обов’язковість рішення суду.
Таким чином, враховуючи викладене, можливо стверджувати, що діям арбітражного керуючого Фоменко М.С., які вчинені останньою під час виконання обов’язків (повноважень) розпорядника майна ПАТ «Одеський НПЗ», вже надана повна правова оцінка компетентним органом – судом. Відмовивши в задоволенні заяви ПАТ «Одеський НПЗ» про відсторонення арбітражного керуючого Фоменко М.С. від виконання обов’язків (повноважень) розпорядника майна ПАТ «Одеський НПЗ», суд фактично визнав її дії законними, тобто такими, що узгоджуються з нормами діючого законодавства, що виключає можливість вважати такі дії незаконними, що свідчить про відсутність в діях арбітражного керуючого Фоменко М.С. складу будь-якого правопорушення.
Про вказані обставини було проінформовано посадових осіб ГТУ юстиції у Запорізькій області, що здійснювали позапланову перевірку діяльності арбітражного керуючого Фоменко М.С. під час виконання обов’язків розпорядника майна ПАТ «Одеський НПЗ». Проте, посадові особи зазначеного контролюючого органу безпідставно проігнорували ці обставини та не прийняли до уваги судове рішення (ухвалу господарського суду Одеської області від 18.08.2016), яке набрало чинності та є обов’язковим до виконання на усій території України, що свідчить в першу чергу про упереджене ставлення вказаних посадових осіб.
По-друге, слід зазначити, що встановивши порушення в діях арбітражного керуючого Фоменко М.С. за скаргою ПАТ «Одеський НПЗ», яка є ідентичною заяві останнього, що розглянута господарським судом Одеської області, посадові особи ГТУ юстиції у Запорізькій області фактично поставили під сумнів судове рішення, яке набрало законної сили, що, в свою чергу, сприяє створенню ситуації з правової невизначеності.
Згідно ж з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (пункт 4 Інформаційного листу Вищого господарського суду України «Про внесення змін до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.11.2003 № 01-8/1427 «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини» від 24.07.2008 № 01-8/451).
Це означає, що суд та інші органи державної влади після ухвалення остаточного рішення з відповідного питання не мають права на самостійний перегляд такого рішення суду та обставин, що встановлені цим рішенням. Вказане стосується також і посадових осіб органів державної влади, які не брали участь у судовій справі.
Таким чином, повторний розгляд ГТУ юстиції у Запорізький області одних і тих же самих питань, які були предметом розгляду в господарському суді Одеської області, та по яким судом ухвалене рішення, і прийняття зовсім іншого (протилежного) за змістом рішення (висновків в акті), є прямим порушенням принципу правової визначеності.
По-третє. Кожне з порушень, зазначених в акті ГТУ юстиції у Запорізькій області № 59/16 від 09.11.2016, обґрунтоване порушенням арбітражним керуючим частини 3 статті 98 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Проте, слід відзначити, що зазначена норма закону передбачає, що під час реалізації своїх прав та обов’язків арбітражний керуючий зобов’язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов’язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.
Тобто, відповідно до буквального змісту, вказана норма є узагальнюючою та містить оціночні категорії, а не конкретизує які саме дії має вчиняти арбітражний керуючий, а тому всі порушення, що нею обґрунтовані, фактично є суб’єктивним припущенням перевіряючих, довільним трактуванням правових норм та прагненням виявити порушення шляхом їх штучного створення.
Роз’яснення змісту «добросовісно, розсудливо, обґрунтовано» ані закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ані будь-який нормативний акт не містить.
В свою чергу, відповідно до абзацу 2 пп. 6.6.3 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), який затверджений наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2013 № 1284/5 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 03.07.2013 за № 1113/23645, (надалі за текстом – Порядок контролю за діяльністю арбітражних керуючих) при оформленні акту перевірки довільне викладення або трактування вимог нормативно-правових актів не допускається.
Таким чином, обґрунтування посадовими особами ГТУ юстиції у Запорізькій області «псевдо-порушень» положеннями частини 3 статті 98 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», які є узагальнюючими (неконкретизуючими) та такими, що не підлягають довільному трактуванню, є безпідставним та таким, що суперечить основним засадам порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих. Аналогічні правові висновки зроблені Запорізьким окружним адміністративним судом у постанові від 24.02.2015 в справі № 808/8461/14, та Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом в ухвалі від 28.07.2015, прийнятої за наслідками перегляду зазначеної постанови суду першої інстанції.
По-четверте. Першим порушенням відповідно до акту позапланової перевірки від 09.11.2016 арбітражним керуючим Фоменко М.С. є ненадання документів, що підтверджують або спростовують надання розпорядником майна ПАТ «Одеський НПЗ» погоджень щодо: відчуження або обтяження нерухомого майна боржника, в тому числі щодо передачі в оренду, заставу, внесення зазначеного майна до статутного капіталу іншого підприємства або господарського товариства, розпорядження нерухомим майном у будь-який інший спосіб; одержання та видачі позик (кредитів), надання поруки, гарантів, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника; розпорядження у будь-який спосіб іншим майном боржника, балансова вартість якого становить понад один відсоток балансової вартості активів боржника, та укладання інших значних правочинів (договорів). Вирішуючи питання щодо правомірності такого висновку ГТУ юстиції у Запорізькій області слід виходити з наступного.
За своєю правовою природою правопорушення – протиправне, винне, суспільно небезпечне або шкідливе діяння (дія або бездіяльність), яке спричиняє шкоду інтересам суспільства, держави або особи. Тобто, правопорушенням є юридичний факт, що має місце за наявності всіх вказаних вище ознак. При цьому, протиправність виникає коли дія (бездіяльність) порушує норму права.
Як вбачається з вказаного, ГТУ юстиції у Запорізькій області вміняє в вину арбітражному керуючому Фоменко М.С. ненадання цілої низки документів щодо погодження тих чи інших дій з майном боржника, в той же час контролюючий орган не конкретизує які саме документи повинні були бути надані арбітражним керуючим та не вказує з якого саме приводу (вчинення дії, правочину та таке інше). Крім того, посадові особи ГТУ юстиції у Запорізькій області за текстом акту не вказують про жодну відому їм дію/обставину щодо розпорядження майном боржника, яка підлягала б погодженню розпорядником майна ПАТ «Одеський НПЗ».
Приписи частини 3 статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, враховуючи, що контролюючим органом не зазначено саме які дії потребували погодження з боку розпорядника майна ПАТ «Одеський НПЗ» – арбітражного керуючого Фоменко М.С., не доведено і необхідність надання арбітражним керуючим відповідних документів, з огляду на що ГТУ юстиції у Запорізькій області не доведено вину арбітражного керуючого Фоменко М.С. в інкримінованому їй правопорушенні.
Крім того, за приписами частини 8 статті 22 закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна вчиняють правочини (укладають договори) щодо: відчуження або обтяження нерухомого майна боржника, в тому числі його передачі в оренду, заставу, внесення зазначеного майна до статутного капіталу іншого підприємства або господарського товариства, розпорядження нерухомим майном боржника у будь-який інший спосіб; одержання та видачі позик (кредитів), надання поруки, гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника; розпорядження у будь-який спосіб іншим майном боржника, балансова вартість якого становить понад один відсоток балансової вартості активів боржника, та укладання інших значних правочинів (договорів).
В свою чергу, з моменту призначення арбітражного керуючого Фоменко М.С. розпорядником майна ПАТ «Одеський НПЗ», тобто з 08.04.2016, по теперішній час ані керівник, ані орган управління вищевказаного товариства до арбітражного керуючого Фоменко М.С. з приводу погодження правочинів (вчинення дій, укладання договорів), вказаних в частині 8 статті 22 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», не звертались, на адресу розпорядника майна ПАТ «Одеський НПЗ» Фоменко М.С. у вказаний період, жодних заяв, листів, телеграм, договорів, пропозицій щодо відчуження/розпорядження майном ПАТ «Одеський НПЗ» не надходило. Вказане насамперед підтверджується журналами реєстрації вхідних документів арбітражного керуючого Фоменко М.С., витяги з яких надавалися до перевірки.
Інформацію про вчинення в період з 08 квітня 2016 року по теперішній час керівником або органом управління боржника правочинів, що підлягають погодженню розпорядником майна в силу приписів ст. 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з будь-яких джерел арбітражний керуючий Фоменко М.С. не отримувала.
Про вищевказані обставини арбітражний керуючий Фоменко М.С. інформувало ГТУ юстиції у Запорізькій області, проте ці обставини контролюючий орган свідомо не враховав та безпідставно звинуватив арбітражного керуючого Фоменко М.С. в тому, що вона не надала до перевірки документів, які ніколи не надходили на її адресу.
По-п’яте. Як вбачається з акту перевірки другим порушенням є ненадання комісії з перевірки копії заяв кредиторів боржника – Борисюк Н.А., Дубського В.М., Лічікакі Є.І., Свіщевської О.О., Сєдова В.В., Сидоренко В.В., Сілаєва С.О., Ступінь І.В., Трач Д.О., Чекіс Р.Я. та документальних доказів про результати розгляду заяв зазначених кредиторів боржника, а також документальних доказів письмового повідомлення вищезгаданих кредиторів боржника про результати розгляду їх заяв з грошовими вимогами до боржника. З цього приводу слід відзначити наступне.